З’явилася Матір Божа - Parafia o. Pio Zaporoze

Go to content

Main menu

З’явилася Матір Божа

ЛЯ САЛЕТ

19 вересня 1846р. на горі  Ля Салет (La Salette), у Високих Альпах  Франції, двом пастушкам, 15-річній дівчинці Меланії Кальва і 11-річному хлопцю Максиміну Жіро з’явилася Матір Божа. Спочатку діти побачили прекрасну жінку, яка сиділа на камінні і плакала. Одягнута була в одяг, подібний до того, в якому ходили жінки в цих краях, але на плечах мала тяжкий ланцюг, а на шиї менший, на якому був великий хрест з розп’яттям і клещатами з лівої, та молотком з правої сторони. Вся жінка була оточена сяйвом, яке випромінювали хрест з розп’яттям. Діти назвали цю жінку: «Прекрасна Пані». Через деякий час вона встала і почала говорити з ними на французькій мові, не перестаючи плакати.

Прекрасна Пані встала. Діти залишилися на місці. Пані звернулась до них французькою: «Підійдіть ближче, мої діти, не бійтеся, я прийшла сюди, щоб оголосити вам велику новину.»

Раптом пропав усякий страх. Максимін і Мелані заспокоїлися і відчули, що Видіння їх притягує. «Її голос був, немов  музика,» - розповідали вони потім. Діти збігли зі схилу і підійшли до Прекрасної Пані, яка зробила кілька кроків назустріч. Тепер вони були так близько, що «ніхто не міг перейти між нами і нею».

Маленькі пастушки дивилися на неї, Прекрасна Пані не переставала плакати. «Вона була схожа на матір, яку образили діти, і яка прагнула сховатися в горах, щоб виплакатися». Прекрасна Пані була висока й уся зі світла. Була одягнена, як жінка з тамтешніх околиць, у довгу сукню і великий фартух. На плечах мала хустину, перехрещену і зав’язану ззаду. На голові у неї був селянський чепець. Вінок із троянд прикрашав її голову. Троянди обрамляли  хустину і взуття. Над чолом виблискувало сильне світло, набуваючи обрисів діадеми. З плечей звисав тяжкий ланцюг. Легший ланцюг, що підтримував розп’яття, яке променіло світлом, висів на грудях. З однієї сторони хреста був молоток, а з іншої – кліщі.

Прекрасна Пані звернулася до пастушків. «Ми ковтали її слова»,  - говорили пізніше діти. «Вона плакала увесь час, поки з нами розмовляла». Вислухаємо Послання Пресвятої Діви Марії у версії, яку переказали діти.

«Підійдіть, мої діти, не бійтеся, я прийшла, щоб оголосити вам велику новину.
Якщо мій люд не захоче підкоритися, я буду змушена відпустити руку мого Сина. Вона така сильна і важка, що я не в змозі її утримувати.

Скільки вже часу страждаю через вас. Хочу, щоб мій Син вас не залишив, і змушена постійно Його про це просити, а ви на це не зважаєте.

Хоча б ви, не знаю, як молилися, і не знаю, що робили, вам ніколи не винагородити того страждання, яке я заради вас зношу.

Я дала вам шість днів для праці, сьомий же залишила собі, але ви не хочете його мені віддати. Саме це, власне, робить руку мого Сина такою важкою. Їздові, проклинаючи, вимовляють Ім’я мого Сина. Ці дві речі роблять руку мого Сина такою важкою.

Якщо зібраний урожай псується, то тільки з вашої вини. Я показала вам це минулого року на картоплі, але ви на це не зважали. Навпаки, знаходячи зіпсовану картоплю, ви проклинаєте i вимовляєте серед проклять Ім’я мого Сина. Вона й надалі буде псуватися і на цьогорічне Різдво Христове її не буде взагалі».

Слово картопля – «pommesdeterre» - зацікавило Мелані. На місцевому діалекті картопля зветься «lastruffas», а слово «pomme» - означає яблуко. Тож вона хотіла звернутися до Максиміна за роз’ясненням, але Прекрасна Пані її випередила.
«Ах, мої діти, ви не розумієте? Зараз я скажу це інакше».

Прекрасна Пані повторила свої слова на діалекті, яким користуються в околицях Кор, починаючи зі слів: «Якщо зібраний урожай псується...». І на ньому  говорила далі. «Якщо маєте збіжжя, то не треба його сіяти, бо все, що посієте, з’їдять хробаки. А якщо щось виросте, обернеться в порох при молотьбі. Настане великий голод, але ще перед тим, діти до семи років хворітимуть на лихоманку і будуть умирати на руках тих, хто їх тримає. Інші будуть страждати від голоду. Горіхи зіпсуються, а виноград згниє».

Потім Прекрасна Пані говорила далі, але чув її тільки Максимін. Мелані не чула ані слова, хоча бачила, що Прекрасна Пані ворушила губами. Через хвилину після того Мелані чула слова, а Максимін, котрий не міг нічого почути, грався своїм капелюшком, а кінцем пастушого кия штовхав перед собою камінці. Прекрасна Пані говорила сам –на – сам з кожним з них, а потім обидва знову чули її слова.
«Якщо вони звернуться, каміння й скелі стануть скиртами збіжжя, а картопля сама насадиться. Чи добре молитеся, мої діти»?
«Ні, Пані, не дуже», - щиро відповіли діти.
«Ах, мої діти, треба добре молитися вранці та ввечері. Якщо не маєте часу, відмовте принаймні «Отче наш» і «Радуйся, Маріє», а якщо буде час, моліться більше.

Влітку на Службу Божу ходять лише декілька старших жінок. Інші працюють у неділю протягом усього літа, а взимку, коли не знають, чим зайнятися, ідуть на Месу лише для того, щоб насміхатися з релігії.
Під час Великого Посту вони ходять до м’ясника, як собаки.
Мої діти, чи ви бачили колись зіпсоване збіжжя»?
«Ні, Пані», - відповіли вони.
«Але ти, дитя моє (Максиміне), мусив його бачити зі своїм батьком одного разу в околицях Куен. Власник поля сказав тоді твоєму батькові: «Ідіть, побачите, як моє збіжжя псується». Ви пішли разом. Твій батько взяв два-три колоски в долоні, розім’яв їх, і все перетворилося на порох. Вертаючись пізніше додому, за півгодини від Кор, батько дав тобі шматок хліба й сказав:
«Ось, дитино, їж хліб хоча б цього року, бо не знаю, чи взагалі хтось їстиме його на Різдво, якщо збіжжя буде й далі так псуватися».
«Справді, Пані, так було – я пригадав. Ще хвилину тому я не пам’ятав про це»,  - відповів хлопець. І Прекрасна Пані на завершення розмови знову сказала французькою:
«Отже, мої діти, перекажіть це усьому моєму людству».

Потім Прекрасна Пані попрямувала до підвищення, з якого перед тим збігли пастушки. Діти розступилися, пропускаючи її. Вона перейшла через струмок, і, не обертаючись, повторила ще раз:
«Отож, мої діти, перекажіть це усьому моєму люду».

І це все. Прекрасна Пані піднялась стежкою, яка вела з глибини до «Колле» (малого перевалу). Піднявшись туди, вона здійнялася над землею на висоту близько півтора метра. Діти підійшли ближче. Пані подивилася на небо, потім на землю. Повернувшись на південний схід, «уся в світлі», поволі зникала. Спочатку голова, плечі, потім уся її постать. Максимін помітив лише троянду, яка прикрашала взуття Прекрасної Пані, і хотів її схопити, але його долоня лишилася порожньою.

Коли зникло світло, Мелані сміливо сказала вголос те, про що подумала: «Може це була велика свята?»

«Якщо б ми про це знали, то попросили б, щоб забрала нас із собою», - відповів Максимін. Діти так і не зрозуміли, кого зустріли на горі.

На місці З’явлення, там, де стояла Пресвята Діва Марія, почало бити чудотворне джерело. Б’є воно постійно з дня З’явлення , аж до сьогодення. Вода з цього джерела, якщо вживана з вірою, вчинила вже багато чудес оздоровлення, повернула багатьом людям віру,  які зневірились.

19 вересня 1851р., після ретельних досліджень, єпископ з Ґренобля (Grenoble) Філіберт де Бріярд (Philibert de Bruillard) оголосив, що «З’явлення  Діви Марії двом пастушкам, на горі  Ля Салет, носить всі ознаки правдивості і що всі, віруючі, повинні прийняти його без боязні на помилку».

На горі в Ля Салет побудовано храм, монастир і готель для паломників, а Послання Матері Божої з Ля Салет несуть в світ Місіонери Матері Божої Салетинської (Отці і Брати Салетини) – чернечий орден, покликаний єпископом з Ґренобля Філібертом де Бріярд в 1852 році.

Back to content | Back to main menu