Свідоцтво - Parafia o. Pio Zaporoze

Go to content

Main menu

Свідоцтво

Душпастирство > Домашня Церква

«Вітаю вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою»
І Кор. 16.19

У кожного з нас є певне особисте представлення про те, що ми називаємо родиною – і у тих, хто насолоджується про її турботу, і в тих, котрі були її залишили через різні причини. Але всі знають, що таке є сім’я, тому що, всі були народжені від отця і матері природнім шляхом. І лише дві особи не ввійшли в це життя як ми – Адам, який став початком, людського роду і Новий Адам – Господь наш Ісус Христос, який став Чоловіком, родоначальником нового людства, тому що, зачаття Його від Приснодіви Марії було не звичайним, але надприроднім. Однак як і перший Адам мав уявлення про те, що таке сім’я, адже ж, був першим, хто створив родину, - так і Другий Адам, - Господь наш Ісус Христос, - в своєму земному житті будучи названим Сином теслі Йосифа і Пресвятої Богородиці, - виростав під їх пильним наглядом. У Катехизмі Католицької Церкви зазначено, що сам Христос бажав народитися і зростати в лоні пресвятої Родини Йосифа і Марії, які мабуть й були першою домашньою Церквою. І власне, завдяки цьому - сьогоднішня Церква є «Ьожою родиною». Крім того, у катехизмі сказано, що від самого початку, ядро Церкви становили ті, що з усім своїм домом увірували в Господа і тому, саме вони, були тими християнськими острівцями життя у світі невіруючих .Отож, сам Богочоловік мав родину, але треба сказати, що Він не був просто членом свого Святого Сімейства, - будучи правдивим Богом і Людиною, - він є творцем кожної сім’ї і законодавцем священного встановлення родини. Саме Він освячує всіх тих, хто живе в християнській родині і дарує їм свою благодать, - дітей, які є найціннішим скарбом у цілій Вселеній. Таким чином, кожна християнська сім’я проголошується домашньою Церквою (Рим. 16,5; І Кор. 16, 19; Кол. 4, 15), і отримує таку ж святість, яку має Церква – Тіло Христове у Новому Завіті. Отож, варто запитати себе: що означає те, що сім’я називається домашньою Церквою? Безперечно, - в першу чергу це говорить нам про те, що єдність кожної родини з Христом повинна бути нерозривною, - подібно як Церква, будучи тілом Христовим, - не може існувати без Нього, так само і подружжя є покликане до єдності, нерозривності, тому що, воно представляє собою єдине тіло; по-друге, життя сім’ї повинно бути духовним і благодатним, тому що, Церква є святою. Подружжя повинно чітко усвідомити, що ціллю сім’ї, в основі якої є таїнство, повинно вести святе життя і виховувати дітей у святості; і по- третє, єдність членів родини повинна залишатися нерозривною аж до смерті, тому що, Церква є в єдності завжди щодо своїх непомильних догм, поглядів і служіння . Таким чином, можна впевнено сказати, що роль кожного члена домашньої Церкви представляє собою подібність до духовного служіння в Церкві. Кожна особа у той чи інший спосіб – священнодіє у своїй християнській сім’ї, подібно до священнослужителів у Божому Храмі. Варто додати, що в ідеалі, сім’я – це першопочаткова клітинка церковного тіла, цеглинка церковної будівлі, яка єднає обох, - родину і Церкву в одно єдине. І власне, щоб стати домашньою Церквою, - родина повинна володіти деякими діями та ознаками Церкви . Найперше, треба підкреслити, що через таїнство подружжя родина освячується благодатю Святого Духа, і повинна постійно підтримувати взаємну любов між всіма її членами. В особливіший спосіб повинна бути спільна любов чоловіка і жінки до Бога.


Також, не менш важливим є те, щоб сім’я була місцем спільних молитов чоловіка та жінки з дітьми, щоб вони просвітлювалася спільно через читання Слова Божого – Біблії. Безперечно, стрижнем християнської родини є молитва. Вона повинна ввійти в життя родини, тому що, молитва – це розмова людини з Богом. Також варто додати, що домашнє богослужіння в сімейному житті допомагає вкоренити молитовне спілкування чоловіка і жінки і включити в нього дітей. Крім того, кожна родина в цілості і кожний її член повинен виховуватися в повному передані себе на волю Божу, - без якої ми нічого не можемо зробити . Отож, можна зробити маленький висновок, - домашня Церква існувала протягом всієї історії християнства. Переживши роки суму і радості, - вона існує і сьогодні, але зауважуємо, що через шалений розвиток технічного прогресу, сексуальну революцію, - цінності сім’ї губляться, забуваються, вона починає втрачати свою основну функцію – давати і передавати любов, любов до всіх і всім. Важливим є також збагнути, що під титулом сім’ї як домашньої Церкви мається на увазі Церкву не як споруду чи інституцію, але як живу спільноту, як спілкування людини з Богом: людей єдиних в Отці через Сина в Дусі Святому . Саме в цьому значенні всі ми покликані стати Церквою, але найбільше це стосується сім’ї, тому що, саме в ній людина народжується і виростає у вірі, вчиться відкривати і любити Бога, який у своїй сутності є сам сім’єю, - Він має батьківство – Отця, синівство – Сина і любов – Духа Святого, тобто всі необхідні відносини, які творять сім’ю . І тому кожна родина повинна усвідомити те, що їх любов і їхній союз може і має бути віддзеркаленням троїчного життя – вповні. Очевидно, що духовна атмосфера шлюбу в першу чергу залежить від того, наскільки подружжя розуміє його цінність, трансцендентність і тайну та, живе ними, що, безперечно, не може бути осмислено й реалізовано в житті будь-якої родини, без основних стосунків з Богом, які в перш за все повинні виражатися як у справах, так і в сім’ї, приводячи таким чином до створення домашньої Церкви в себе в дома.

Back to content | Back to main menu